Після публікації у «Ч» від 13.03.2009 р. «Напад на працівника міліції» до редакції звернулися дружина та адвокат затриманого й дали власну версію подій, що відбулися 5 березня 2009 року.
Вона ґрунтується на розповіді затриманого Д. своїй дружині Валентині Д. під час перебування у лікарні відразу після випадку. Ці свідчення підтвердив і адвокат затриманого С.Старчеус, який мав змогу зустрітися з ним в ізоляторі.
Ось розповідь Валентини Д. дружини потерпілого: «5 березня 2009 року мій чоловік в обідню перерву разом з іншими колегами поздоровив товариша з Днем народження. Після цього він працював й у кінці робочого дня пішов додому. Біля районної поліклініки його зупинили невідомі особи, які представилися працівниками міліції й почали вимагати документи. Д. надав їм свій паспорт, але міліціонери, мабуть, відчувши запах алкоголю, запропонували пройти йому до райвідділку. Д. почав доводити, що громадського порядку не порушує, а йде додому, тому немає підстав для його затримання.
Працівники міліції силоміць заштовхали його в автомашину, де почали вимагати гроші в обмін на те, що відпустять додому. Д. гроші віддавати не погоджувався. Міліціонер, який сидів на передньому сидінні, дістав ножа й почав погрожувати Д. ножем. Приставив його під ліве око. Чоловік почав оборонятися від ножових ударів. Він відбивав руку нападаючого, при цьому на його руках залишалися порізи.
У лікарні мого чоловіка госпіталізували та поставили діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку 2 ступеня та чисельні ушкодження обличчя, голови, тулуба. Він був у дуже важкому стані. Я навіть допомагала йому дійти до туалету. До ліжка він був прикутий наручниками. Але 7 березня слідчим прокуратури його було затримано й поміщено до ізолятора тимчасового утримання Скадовського РВ УМВС України в Херсонській області, незважаючи на важкий стан здоров’я.
Вимагаючи медичної допомоги та людського ставлення до себе, Д. 11 березня оголосив в ізоляторі голодування».
Коментар адвоката затриманого С.Старчеуса: «На мою думку, затримання Д. та позбавлення його права на лікування є одним із методів фізичного та психологічного тиску на нього, щоб безпідставно звинуватити в злочині, який скоїли самі ж міліціонери. Біда в тому, що в цій ситуації може опинитися будь-хто з нас. Нікому не заборонено випити спиртного та йти додому, не порушуючи громадський порядок. Але пам’ятайте, ви можете стати черговою жертвою працівників міліції, яким заманеться вимагати у вас гроші. Хтось заплатить, а хтось, поважаючи свою честь та гідність, посміє заперечувати беззаконню, незважаючи на погрози. Оголосивши голодування, Д. вирішив краще вмерти від голоду, ніж терпіти порушення законів тими, хто покликаний їх охороняти. Він вважає себе безневинним і вимагає об’єктивного та повного слідства, яке сьогодні, на його думку, однобічне й має лише обвинувальний ухил».
